9. Все геніальне - просто.
- Чорт,ти що,щодня будеш приходити?
Флорі тихо сиділа на підвіконні,слухаючи розгнівані голоси за стіною.
- Звичайно,щодня,а раптом ти подумаєш її відпустити?
- О так,звичайно!Крезе,випусти мою сестру,пристав до цієї охорону, і все!
- Ні, мені не вдасться так добре її вартувати…Крім того,мені здається,ти не так уже і хочеш її відпускати,так? хе-хе… - Крез єхидно засміявся.
- А це уже не своє діло,парнокопитний!
- Хех …
Флорі нишком виглянула в вікно. Крез саме сідлав ската.
- Бідна тварина…
- Щоб ти десь в сосну вклеївся! - злостиво виплюнув Аркос,відкриваючи двері. Флорі миттю всілася за стіл.
Навіть не глянувши на дівчину,ельф пішов до шафи і витягнув з її шухляди пляшку вина,мовчки пошкандибав до своєї кімнати,голосно ляснувши дверима.
Флорі повернулась в крісло. Власне,в її голову прийшла ідея,але звичайно,її треба обміркувати…
*
Двері повільно відчинилися.Уже трохи сп’янівший Аркос здивовано глянув на Флорі.
- Чого тобі?
- Ем… Ну, я знаю, як звільнити твою сестру.
*
Так-так. Флорі мала право себе хвалити. План був справді непоганим. Тобто, звичайно, не легким, але…
Вона так думала, до того, як сіла за роботу. На словах усе просто. Аркос жене за деталями. Флорі робить маячок. Декілька простих заклинань і на карті світиться сигнал. Але,як Аркос дізнався у продавця запчастин, зробити маячок
було не легко. Якби усе було так просто,то Скарлет уже давно пила би з ними чай. Маячок був дуже,дуже складним у виготовленні. Ось уже пів дня Флорі ,замазавшись мастилом з ніг до голови, намагалася його зробити.
- Скоро ще?.. – мабуть всоте запитав нетерплячий Аркос.
- Не за-ва-жай!
Лише через декілька годин клятий апарат піддався.
- Ура! Тепер залишилось дочекатися «перевірки» Креза,і все.
- Нарешті… - Аркос навіть поспати встиг, поки Флорі колупалася в гайках і коліщатках.
У дівчини забурчало в животі.
- Поїсти не буде?
- Подивись щось в буфеті.
- Еее… власне,я спочатку краще помиюсь. Ванна є?
- Хм, вибач ,крихітко,але в дереві водопроводу не придумано.
- Але ж я на болотяника схожа!
- То помийся тряпкою.
Флорі зухвало фиркнула і не сказавши ні слова вийшла за двері. Аркос здивовано виглянув з вікна.
Над гілкою повільно збиралася невеличка сталево-сіра хмарка. Під нею з саркастичною посмішкою стояла Флорі .З хмари ринув дощ. Дівчина показала Аркосу язика і почала старанно шурувати чорні від мастила руки.
Десь хвилин через десять, коли її подібність до огра зникла, з будинку вийшов Аркос. Пролилися останні каплі дощу,закінчуючи свою справу остаточно.
- Ну і ходи тепер мок… - Аркос не встиг договорити.Флорі уже ви чаклувала довкола себе невеличкий смерч із теплого вітру.
- Ха-ха.
- Добре сміється той,хто сміється останній.
Вона легко зістрибнула з гілки.
- Побачимо… Ну що там на рахунок пожувати?
- Я ж казав,дивись сама.
Після ретельного обшуку,було знайдено лише пів хлібини.
- Не густо…
- Я зазвичай їм у тавернах,так що,жуй хліб. І ділися!
Флорі була до того голодна,що перебирати особливо не доводилося.
- Ну що, тепер залишилося дочекатися Креза, - жуючи хліб, повторила вона.
|
|
