Нехай не стану я поетом, Й мене не будуть звеличать, І не прославлять силуетом, Що буде в бронзі вік мовчать.
Нехай життя моє бездарне, І серце рветься в боротьбі, Та я несу в цей світ щось гарне, Пливу назустріч течії.
Душа живе. Душа радіє. А сльози котяться з очей. І розум думку животіє, Привиту подихом ночей.
І сонця промінь гріє плечі, Серця наповнює теплом, Напоказ ставить дивні речі, Що хтось колись назвав добром.
Й нехай під плином часу й долі Зів'януть всі мої слова, Та знають всі: лиш чесні ролі Я грав впродовж всього життя!
|
|