Він був людиною складною Й ніхто Його не разумів. Вважав, що світ, - це купка гною, По головах людей ходив.
Він руйнував стереотипи, Ішов крізь стіни напролом. Він поділяв людей на типи, Він біди відчував нутром.
Не визнававши лицемірства Він тільки правду говорив. Не переварював блюзнірства, Він інший світ Собі творив.
Й у цьому світі Він не бачив, Ні підлості, ані брехні. Він ще нікому не пробачив Безформенні та сірі дні.
Він проживав життя на повну, Усе, що думав, - те й робив. Спідометр розганяв на повну, На байку по шосе летів.
Він жив самотньо. Без родини. Не відчуваючи тепла. Він піднімав людей на кпини, Які несли в серця добра.
Він був сволотою... Проте... Якась іскринка в Ньому є. Для Нього все - лише дрідниці. Таких, як Він, на світі одиниці...
Всьо)
|
|