|
|
|
І так тільки що, під дією алкоголю було написано ці прості рядки, рядки життя...і не пускай його навмання...)
Два! Два нулі! Дев'ять!
Що?! Що це за слова?
що ти їх розкидав навмання!
Ти наче те бидло,
що під парадним бухає,
воно про те,
що коється в світі не знає!
Йому лише вбитися,
і так кожен день.
Воно як заблукалий
у лісі олень!
Але ти не такий!
Зірви ті кайдани,
що так задавили
тебе до нестями!
Забий ти на все,
що тобі докучало,
що силу життя у тебе забрало!
Забий на закони,
що диктує ця влада,
вона і тобі ніяк не порада!
Ця порада проста
від хлопця й народу,
що носа сує до чужого городу!
Сує?...Ну і що?
Не повірить в пораду лишень те гімно!
А я не гоню,
а лише читаю,
слова ці прості у рифму складаю!
Кого образило прошу вибачення, це напросто порив думок!
|
|
|
|
|
Це все шакали! Вони усюди!
Колись їх називали - люди!
Але тяжке життя народу
уб'є у всіх людську природу!
Якщо ти їм у опір станеш,
ти як та квітка в лісі в'янеш!
У них нема ні сумніву,
ні жаху!
В очах у них лиш видно спрагу.
Ця спрага убиває все!
Все що ще колись було твоє.
Це спрага сили, волі і життя,
але вона не має каяття!
Тебе зім'ють! Зріняють із юрбою!
Якщо ти перекриєш шлях собо.
Тому тікай!
З усєї сили,
таких як- ти,
вже тисячі - могили!.
Вони й тебе під себе затовчуть,
або і у раби візбмуть.
Це люди виховані в системі,
вони говорять лиш по темі!
І я вам так не просто це читаю,
а ваші очі розкриваю,
про те чого і сам не знаю,
А мойже й знаю,
та я всерівно замовкаю...
Вродь норм а вродь и бредовенько, токо что написал. оцениваем, выражаем ИМХО,
|
|
|
|
|
Гарно, молодець, описуєш реалії сьогодення. Тримай так далі!
|
|
|
|
|
Лишь позови – я появлюсь
И в предрассветной мгле
Порывом ветра обернусь
И прилечу сквозь тьму к тебе
Я постучусь в твоё окно
Вокруг тебя я обернусь
Тебя я не покину, ни за что
И в этом я тебе клянусь
Мы будем счастливы, я верю
Я верю в то, что день придёт
Когда восполню в душе твоей потерю
И нас закружит любви круговорот
Кто-то говорит, любовь не может вечной быть
Что смерть нас всех однажды разлучит…
Но кто сказал, что нету исключений,
Что закон этот непреступим?
Жизнь невозможна без исключений
Особенно, для тех, кто любит и любим
И пронести свою любовь через века
Чтоб через сотни поколений складывали песни и легенды
О том, какая между нами любовь была
И в мир иной отправились вместе, я и ты
Да, никто не хочет умирать
Но договор исконный был таков…
И никогда не надо смерти ждать
Там нет разлуки - лишь падение оков
И в мире том, лишенном зла и горя
В том мире, где никто не одинок….
Там где смогу забыть про боль разлуки я
И ты… там нам не будет прегород
Там будет вечная любовь,
Я верю в это свято
Там не разлучит нас ничто -
На злата блеск предательский
Ни зависть чёрная людей….
Но нам не стоит на тот свет спешить
Никто оттуда не вернулся….
Хоть можем мир мы этот ненавидеть
Но есть за что его любить
За рук касанье, тепло тела
За сердца любящего стук
За взгляд, за голос... за всё то
Что заставляет нас любить
И никогда не нужно торопиться в любви
И торопить события.… И рваться вперёд….
В любви жить надо секундой единой
И наслаждаться моментами счастья, проведённых с любимыми….
И в праздник этот, праздник твой
Я пожелать тебе хочу… любви
При чём такой,
Которой миру этому никогда не забыть
Будь счастлива…. Всегда…
Люби и будь любима
И…. и никогда не забывай о том
Кто душу отдал навсегда тебе
Воть
|
|
|
|
|
